Мультикультурний ринок праці
нові виклики для роботодавців, профспілкових організацій і державних установ
Кількість іноземців на польському ринку праці продовжує зростати. Це дає надію на зменшення дефіциту робочої сили в результаті старіння польського суспільства. Мультикультурні колективи - це також можливість підвищити інноваційність і конкурентоспроможність польських підприємств. Відкриття польського ринку праці для іноземців становить не лише можливість, але й величезний виклик для державних установ, роботодавців і профспілкових організацій. Ці виклики є предметом нового норвезького проєкту, який реалізує Міжпідприємницька самоврядна незалежна професійна спілка працівників CMC Poland Sp. z o.o. і компаній у партнерстві з Асоціація роботодавців, Національна конвенція агентств з працевлаштування «ОКАП»..
Польський ринок праці змінюється на наших очах
Ще 10 років тому іноземці, які працювали в польських компаніях, були рідкістю, а багатонаціональні команди функціонували лише в окремих галузях. Зараз це залишилося в минулому. За останнє десятиліття кількість мігрантів на польському ринку праці зросла з менш ніж 1 до понад 5% (за даними 2018 року). Водночас, починаючи з 2016 року, Польща реєструє позитивне сальдо міграції, що означає, що до нашої країни приїжджає більше людей, ніж виїжджає. Водночас зростає кількість дозволів на роботу, які видаються іноземцям. У 2015 році їх було видано менше 66 тисяч, а вже у 2021 році ця цифра вперше перевищила півмільйона. У 2022 році кількість дозволів на працю вперше за довгий час помітно зменшилася (до 365,5 тис.), але це не результат зниження попиту на іноземну робочу силу, а наслідок початку повномасштабної війни в Україні. Після 24 лютого 2022 року багато громадян України, які раніше працювали в Польщі, повернулися до своєї країни, щоб стати на захист Батьківщини. Водночас українкам і українцям, які приїхали до Польщі в пошуках притулку, було запропоновано спрощений, бездозвільний доступ до польського ринку праці. В результаті, хоча кількість дозволів на роботу зменшується, кількість працюючих іноземців зростає.
Стрімкий приплив біженців після нападу Росії на Україну лише посилив тенденції, що спостерігались раніше. За оцінками, у Польщі перебувало близько мільйона людей, які не лише перетнули польсько-український кордон після 24 лютого 2022 року, а й вирішили залишитися в нашій країні принаймні до кінця війни. Описані зміни можна побачити також у статистиці УСС (Управління соціального страхування) [ZUS]. У лютому 2023 року кількість застрахованих іноземців перевищила мільйон осіб. Серед них переважали громадянки і громадяни України, які становили 64 відсотки застрахованих. За ними йдуть білоруси та грузини, а також вихідці з країн Центральної і Східної Азії (наприклад, Індії, Узбекистану, Філіппін). Зростає також кількість працівників з Південної Америки. У свою чергу, за оцінками Головного статистичного управління, лише за перші три квартали 2022 року іноземці витратили в Польщі майже 12 мільярдів злотих, порівняно з лише 8,5 мільярдами злотих за аналогічний період 2021 року.
Польща потребує додаткових рук, голів і сердець для роботи
Описані вище зміни відповідають зростаючим потребам польського ринку праці, який потерпає від старіння і скорочення чисельності нашого населення. За оцінками Роберта Лісіцького з конфедерації Lewiatan, за останні два десятиліття кількість людей працездатного віку в Польщі зменшилася майже на 1,5 мільйона. Дані та експерти не залишають ілюзій - у найближчі роки нас залишиться ще менше. Сценарії Євростату щодо демографічних змін в Європі передбачають, що до 2030 року населення Польщі скоротиться майже на мільйон (до 37 млн), у 2050 році нас буде лише 34,1 млн, а наприкінці XXI століття - лише 27,7 млн, тобто на 10 млн менше, ніж зараз! Варто зазначити, що скорочення чисельності населення супроводжується його старінням. Поки останні покоління післявоєнного буму народжуваності залишають ринок праці, професійну діяльність розпочинає значно менш чисельне покоління, народжене на зламі ХХ і ХХІ століть. За даними Євростату, через кілька десятиліть Польща матиме найвищий відсоток людей похилого віку по відношенню до людей працездатного віку в ЄС. Насамперед це пов'язано зі зниженням народжуваності, яке спостерігається вже багато років і є характерним для всіх розвинених країн. Вагомим фактором є також міграція молодих польок і поляків, які вирішили працювати і жити за кордоном. Дані ГСУ [GUS] свідчать, що у 2018 році таких осіб було приблизно 2,5 мільйона.
Старіння населення буде у найближчі роки величезним викликом не лише для ринку праці, але й для пенсійної системи і системи охорони здоров'я. Ці виклики неможливо подолати без іноземців, які вирішать працювати в Польщі. За оцінками експертів «Rzeczpospolita», для того, щоб зберегти позитивний темп розвитку економіки, до 2027 року нам потрібно додатково залучити щонайменше мільйон додаткових працівників-іноземців. УСС [ZUS] у свою чергу, підрахував, що для збереження нинішнього співвідношення пенсіонерів до працюючих (на даний момент воно становить 39 пенсіонерів на кожні 100 осіб працездатного віку) нам потрібно буде запросити 1,5 млн працівників з-за кордону до 2027 року і 2,7 млн осіб до 2032 року. Найбільший дефіцит працівників наразі відчувають транспорт, промисловість і будівництво. Логістика, переробна промисловість, туризм і сфера громадського харчування також сильно залежать від іноземців. Як зазначає Томаш Богдевич, генеральний директор агентства з працевлаштування Gremi Personal, в деяких із згаданих галузей кількість іноземних працівників вже сягає 50%. Дефіцит робочої сили відчувається також в інформаційній галузі, освіті та охороні здоров'я, тобто в сферах, що вимагають високої кваліфікації і часто дуже хорошого знання польської мови.
Великі можливості, ще більші виклики
Працевлаштування іноземців - це не лише спосіб подолати демографічну кризу і вирішити проблему дефіциту робочої сили. Як зазначають експерти, створення мультикультурних колективів - це також можливість для підвищення конкурентоспроможності і покращення економічних показників компанії. Для багатьох працівників співпраця з представниками інших культур є можливістю для надихаючого обміну досвідом та особистого розвитку, що часто призводить до підвищення мотивації і задоволеності роботою. Крім того, реалізація проєктів у колективах, що поєднують різноманітні ресурси, означає більшу креативність, інноваційність і менший ризик потрапляння в неконструктивні схеми. Варто також згадати, що компанії, відкриті до мультикультуралізму і різноманітності, часто краще сприймаються на ринку, що полегшує їм процес найму та утримання найбажаніших працівників або клієнтів.
Однак вищеописані вигоди від працевлаштування іноземців не з'являються самі по собі. Відкриття польського ринку праці для іноземців і створення мультикультурних робочих місць є величезним викликом як для державних установ, так і для самих роботодавців. Профспілкові організації також мають важливе завдання у вирішенні цього історичного виклику. Завданням держави в цій сфері буде, перш за все, подальше спрощення процедур, пов'язаних з працевлаштуванням іноземців, а також проведення продуманої міграційної політики, що включає не тільки регулювання ринку праці, а й розумну, системну інтеграцію іноземців та ефективний захист вітчизняних працівників. Роль роботодавців полягає, перш за все, у створенні привабливих робочих місць і формуванні відкритої організаційної культури. Профспілки, у свою чергу, повинні відстоювати основні права працівників, зокрема, рівне ставлення до них і відсутність дискримінації. Адже завдання полягає не лише в тому, щоб найняти людей на роботу, але й утримати їх у Польщі і показати їм, що для гідного життя та цікавої роботи їм не потрібно нікуди їхати. Без цього нам буде важко побудувати конкурентоспроможність польської економіки.
Ми ще дуже далекі від такої мети. Переважна більшість іноземців, які працюють у Польщі, виконують найпростішу і низькооплачувану роботу, часто набагато нижчу за рівень їх кваліфікації. Щонайменше половина з них працює за договорами доручення, тому ці люди не захищені Трудовим кодексом. Слід також зазначити, що багато іноземців все ще перебувають поза системою будь-якого правового регулювання. За оцінками Інституту економічного прогнозування та аналізу, у Польщі у 2020 році в тіньовій економіці могло працювати до 750 тис. іноземців.
Нарешті, варто згадати ще один аспект виклику, який чекає на нас попереду. Після закінчення Другої світової війни Польща була відносно однорідною країною, до того ж на кілька десятиліть відрізаною від західного світу. Багато поляків мають дуже малий досвід у сфері співпраці чи міжкультурного спілкування. Це, а також нинішній політичний та економічний клімат, сприяє збереженню стереотипів і розвитку упереджень. Якщо ми хочемо бути дружньою спільнотою і відкритою для іноземців, ми повинні подолати ці упередження і за відносно короткий час навчитися співпрацювати і спілкуватися в мультикультурному суспільстві.
Проєктні обговорення мультикультурних викликів
Описані вище виклики є предметом проєкту «Збільшення потенціалу дій для гідної праці в соціальному діалозі», який реалізує Міжпідприємницька самоврядна незалежна професійна спілка працівників CMC Poland Sp. z o.o. і компаній у партнерстві з Асоціацією роботодавців «ОКАП». Проєкт передбачає тренінги для учасників соціального діалогу, освітні семінари для іноземців і семінари-практикуми, спрямовані на обмін досвідом, прописування викликів і розробку рішень. Одним із найважливіших продуктів проєкту стане загальнодоступне онлайн навчання для підтримки прийняття іноземців на роботу в польських компаніях. Проєкт реалізується за підтримки Норвегії через Норвезькі фонди 2014-2021 р. в рамках програми «Соціальний діалог - гідна праця».
Варто зазначити, що подібні проєкти зараз також реалізуються іншими профспілковими організаціями, наприклад, СПУ (Спілкою польських учителів) [ZNP], Федерацією профспілок працівників охорони здоров'я та соціального забезпечення або НСПС [NSZZ] працівників компанії ArcelorMittal Poland S.A. У цих проєктах беруть участь норвезькі партнери і польські організації роботодавців. Така висока активність учасників соціального діалогу в обговоренні питань забезпечення гідної праці мігрантів дає надію на те, що ми швидко знайдемо відповіді на описані вище питання.